Гіпотези старіння
Історики-антропологи встановили, що протягом більшої частини людської історії середня тривалість життя людей була дуже невеликою – приблизно 30-35 років. І лише порівняно недавно, починаючи з XVII - XVIII століть, середня тривалість життя стала рости, і в розвинених країнах цей процес продовжується й сьогодні. В основному, це пов'язують із зростанням добробуту, поліпшенням якості життя, розвитком медицини. Так, наприклад, відкриття антибіотиків дозволило різко скоротити смертність від інфекційних хвороб. А дитяча смертність, знову-таки в розвинених країнах, вже сьогодні, практично зведена до нуля.
Сучасна біологія дуже велику увагу надає проблемі старіння, і з кожним роком з'являються нові факти, що дозволяють глибше зрозуміти механізми цього процесу. Механізми старіння достатньо складні і різноманітні. Принаймні, сьогодні існує декілька альтернативних теорій, які, можливо, частково суперечать одна одній, а частково - доповнюють.
Деякі фахівці вважають, що старіння людського організму відбувається приблизно так само, як старіння та знос техніки, наприклад, автомобіля. Тобто, це – неминучий процес зносу тих частин, з яких складається наш організм.
Інші учені вважають, що старіння пов'язане з накопиченням в популяціях певних мутацій, які виявляються тільки в зрілому віці і не відбраковуються природним відбором. Це відбувається тому, що шкода від цих мутацій виявляється тільки після того, як людина вже вийшла з репродуктивної фази, вже не народжує дітей, тому відбір вже не діє на ті мутації, які в цьому віці виявляються. Є і така точка зору, що багато мутацій, які виявляються в зрілому віці, можуть давати якийсь позитивний ефект в молодості, тобто якісь генетичні особливості можуть підвищувати репродуктивний успіх молодих людей, але за це доводиться розплачуватися потім.
І, нарешті, є точка зору, що старіння пов'язане з якоюсь цілеспрямованою програмою самознищення. Популяції може бути невигідно, щоб особистості, які не беруть участь в розмноженні, продовжували жити, займати місце, споживати ресурси. І в організмі працює спеціальна програма, яка його фактично вбиває. Достовірно відомо, що у кліток така програма є. Член-кореспондент Російської академії наук, Борис Федорович Ванюшин наводив приклад деяких лососевих риб, які вмирають після першого нересту і неначебто це у них генетично запрограмовано.
Про останні досягнення у вивченні старіння розповів на Радіо Свобода провідний науковий співробітник Інституту біохімічної фізики Російської академії наук Алєксєй Матвєєвіч Оловніков. Свою розповідь Олєксєй Оловніков почав з визначення «старіння»
Немає коментарів:
Дописати коментар